Історія України складається з історій людей, які її творять щодня. Важливим в цьому контексті буде розповісти вам про діяльність чортківських адвокатів першої половини ХХ ст. Адже вони не зважаючи на всі перешкоди, які створювали їм австрійська, польська та радянська влада боролися за майбутнє України допомагаючи звичайним українцям, галичанам, чортківчанам. Детальніше про відомих адвокатів Чортківського краю розповість видання ternopilski.info.
Хто йшов в адвокати?
Перш ніж, розповісти про адвокатів Чортківщини Антіна Горбачевського, Михайла Росляка, Івана Хічія, Остапа Юрчинського та Мелітона Відрака, слід сказати, що адвокатура на початку ХХ ст. була поважною професією. Українці, що йшли в студенти на цю спеціальність розуміли, що отримавши професію, вони зможуть не лише добре заробляти, а й допомагати своєму народові, захищати його права та організовувати національне життя – це було серйозним і потужним стимулом. А тому за кількістю адвокатів Галичина лідирувала серед інших провінцій імперії. Отримавши юридичну освіту можна було стати суддею, адвокатом чи нотаріусом. Цікава статистика. З 1876 по 1911 р. кількість студентів на юрфаці Львівського університету зросла на 5 разів. Загалом там навчалося 60% всіх студентів вузу. Серед інших спеціалізацій важливу роль відігравала адвокатура. Чому так?
- Значний попит на послуги. Після революції 1848-1849 рр., скасування кріпацтва, розширення мережі освітніх закладів в Галичині зріс культурний рівень та національна свідомість українського селянина. Він став більш освіченим. В нього з’явилося бажання вирішувати справи не за допомогою бійки чи інших фізичних протистоянь, а з поміччю адвоката. До речі любили галичани судитися із сусідами «за межу» або ж вирішувати справи про «образу ґонору».
- З 1868 р. адвокати стали незалежними. А також на відміну від судді та нотаріусів вони не були держслужбовцями.
- Важливим було й те, що завдяки статусу адвоката можна було стати політиком. Сьогодні ти захищаєш права селян свого міста чи округу, здобуваєш таким чином їх прихильність, а завтра маєш можливість йти від них в депутати. Так, до речі робили тернополянин Володимир Лучаківський, який став бургомістром міста та тернополяни і мешканець Стрия Євген Олесницький, який став депутатом Галицького та Віденського парламенту. Детальніше про це тут. Загалом в 1911 році із 24 депутатів-українців, обраних до австрійського парламенту, 12 працювали в адвокатурі.
- Важливим було й те, що навчаючись на юридичному факультеті студенти вже могли заробляти на своє утримання. Інколи це було фізично та морально важко, але хто ж не хотів заробити грошей для життя у студентський час?!
- Також юрфак, не був дорогим для навчання, а отже сюди часто йшли діти священиків, інтелігенції, міщан. Зокрема, так навчався Степан Шухевич – дядько Романа Шухевича. Також студенти юрфаку часто могли навчатися віддалено, а складати іспити лише у вузі. Майже як зараз.
Хитрощі навчання та іспити для юристів
Як ми бачимо навчання на юрфаці давало безліч переваг. Також студенти-юристи могли не ходити на навчання щодня, а лише 1 раз на тиждень відвідували так звані «цьвічення» (вправи, практичні заняття). Такі семінари вів асистент професора, то замість відсутнього студента міг посидіти й його товариш. Також саме асистент на початку року збирав підписи викладачів для так званого «індексу», тобто для сучасної заліковки. А тому якщо студент, який міг прогулювати пари таким чином домовлявся з другом, то й згідно даних викладачів він завжди був на місці, а отже в нього не було проблем з відвідуванням. Залишалося здати лише річні іспити. На останніх не зважали на успіхи на лекціях та семінарських заняттях, бо велику кількість студентів професори просто не впізнавали студентів. Важливо було знати предмет.
Щоб стати адвокатом треба було 1 рік безкоштовно стажуватися в суді, а далі 6 років мати власну адвокатську практику. Лише після цього здавався іспит. Останній ділився на дві частини: теоретична (знання про закони) і друга практична – вміння складання документів. Перездавати такий іспит можна було лише 2-чі. Якщо не вдалося, то адвокатом такий кандидат більше не міг стати.
Скільки заробляли адвокати?
Стрийський адвокат Євген Олесницький щомісяця отримував 800-1000 ринських (майже 2000 корон), а Северин Данилович лише 300, Данило Богачевський зробляв так мало, що харчувався лише картоплею або ж ходив на вечерю до священика. Щоб зрозуміти, що можна купити за ті гроші, уявіть собі, що спальний гарнітур коштував від 200 корон, а крісло – 4 корони.
Антін Якович Горбачевський
Одним з найбільш видатних адвокатів Чортківського повіту є Антін Горбачевський, який народився в селі Зарубинці в 1856 р. (сьогодні Збаразький район Тернопільщини). Навчався в гімназії в Тернополі. Свою діяльність він розпочав ще навчаючись в Львівському університеті. Він вступив до українського народовецького гуртка студентської молоді, а потім до партії народовців, почав редагувати львівську газету «Діло». В 1893 р. відкрив свою канцелярію в Чорткові, яка з перших днів став центром громадського та патріотичного життя повіту. Антін Горбачевський спілкувався із своїми клієнтами українською мовою. І її ж захищав в судах. За його ініціативи в містечку було створено офіс організації «Українська бесіда». Адвокат також був автором багатьох творів на правову тематику, з 1913 р. депутатом Австрійського парламенту, викладачем своєї Альма-матір, членом державного трибуналу монархії (єдиний українець).
Під час світової війни виїхав в Австрію і повернувся в 1916 р. в Теребовлю, оскільки на Чортківщині господарювали росіяни. В 1919 р. був послом від УНР на переговорах з Польщею. З 1921 р. продовжує займатися адвокатською практикою в Чорткові, стає депутатом польського сейму. В часи німецької окупації продовжував працювати в Чорткові, який покинув лише в 1944 р., після приходу більшовиків.
Михайло Росляк
Народився на Чортківщині. Навчався у Відні. У 20-30 рр. працював адвокатом в Чорткові. Був активним учасником різноманітних українських товариств, як от «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа». Під час польської пацифікації в 30-ті роки (детальніше тут) захищав своїх учнів в суді від свавілля польської влади. В 1939 р. йому вдалося визволити з полону понад 500 осіб, політичних в’язнів. Викликав невдоволення більшовиків, а тому після репресій був змушений виїхати за кордон.
Іван Хічій
Іван Дмитрович народився в Тернополі, навчався в Бережанах, а далі в Львові та Чернівцях. Після першої світової війни працював адвокатом в Гусятині та Чорткові. Був активним членом «Просвіти», «Сільського господаря» та інших українських організацій. Це викликало невдоволення польської влади за що часто перебував під слідством, а далі й радянської, а тому й був засланий на північ, а далі в Казахстан. Чортківчани згадають, що І. Хічій був справжнім професіоналом і ніколи не відмовлявся захищати селян та робітників.
Остап Юрчинський
Народився в Тернополі. Одружений з Марією Бахаловською, громадською діячкою, засновницею «Союзу українок» в Чорткові. В 1911 р. був призначений воєводською владою Тернополя сиротинським суддею. В 20-х рр. О. Юрчиський очолив чортківську «Просвіту», «Сільський господар», а також був адвокатом. Найбільше втрат завдали Остапу Юрчинському більшовицька влада. Була закатована спочатку його донька Надія, а далі й син Юрій. Сам Остап Юрчинський загинув в Сибірі.
Мелітон Відрак
Чортківський адвокат Мелітон Відрак народився в сім’ї вчителів в Чистилові, що біля Тернополя, навчався у Відні. В 1918 р. захищав від австрійської влади Антіна Горбачевського. А в 1922 році брав участь в процесі захисту українських старшин Петра Шеремети і Степана Мельничука. Працював в ряді українських товариств.
Отже, історія адвокатури Чорткова і Чортківщини є важливою сторінкою історії України. Ці видатні особи не просто жили для себе, вони жили для народу, для України.