Юрист за освітою, театральний діяч за покликом серця – саме так можна сказати про режисера і продюсера Міхала Вайхерта, що в історію театрального мистецтва увійшов як одна із найвизначніших постатей єврейської культури ХХ століття, пише ternopilski.info.
Хто ти, Міхале Вайхерте?
Міхал або Міхаель Вайхерт народився 5 травня в місті Підгайці, східній частині Галичини, коронного краю Королівства Галичини і Володимирії, складової частини Австро-Угорської імперії. За освітою юрист, проте все життя присвятив себе театру. Вивчав літературу, правові дисципліни й історію мистецтва у Берліні, Відні та Львові.
Саме в Німеччині розпочався театральний шлях молодого митця. Там деякий час співпрацював з театром австрійського режисера, актора і театрального діяча Макса Рейнхардта.
Через два роки після отримання ступеня доктора юридичний наук Міхал Вайхерт переїхав до Варшави. У сучасній столиці Республіки Польщі продовжив працювати в театрі у Вільнюській трупі польської актриси, номінантки на премію “Оскар” 1966 року Іди Камінської.
Вайхерт був людиною надзвичайних талантів, високого розуму і великих організаторських здібностей. Своїми вміннями з театрального акторства залюбки ділився з іншими. До Другої світової війни вважався одним з видатних діячів єврейської культури.
Йому належать постановки п’єс: “Кідуш ха-Шем”, “Шайлок”, комедії “Майси з Гершелем Остропольєром” тощо. Відзначився і в роботі над театральними періодичними виданнями, які проіснували недовго. З 1925 по 1927 роки був головою Асоціації єврейських акторів.
“Халястра” і журнал “Рінґен”
У Варшаві Міхал Вайхерт видавав їдишем модерний експресіоністський журнал “Рінґен”. Ця періодика згуртувала навколо себе відому на весь світ єврейську політичну модерністську групу “Халястра”. Туди входили письменники-модерністи, експресіоністи й футуристи, що писали їдишем.
Другий період існування мистецького руху, що тривав з 1921 по 1922 рік, пов’язаний з журналом Міхала Вайхерта і Альтера Кацізне. Членами “Халястри” були Перец Маркіш, Ісраель Єгошуа Зінґер, Мейлах Равич, Урі Цві Грінберг, пізніше доєдналися Ісаак Нухимович Кіпніс, Мойсей Хащеватський тощо.
Незважаючи на популярність, Міхал Вайхерт не міг достатньо заробляти у театрі, тому був змушений працювати ще й юристом. Він консультував декілька благодійних установ і єврейських культурних організацій. У 1937 році через політичний тиск покинув Варшаву і переїхав до Вільнюса.
Модерністська трупа “Юнг-театр”
Наприкінці 20-х років ХХ століття театральний діяч організував у Варшаві власну модерністську трупу “Юнг-театр”. До неї увійшли учні Вайхерта з акторської майстерності. Дебютною стала постановка п’єси “Бостон”, в якій розповідається про гучний процес анархістів Сакко і Ванцетті, що були несправедливо засуджені до страти.
“Юнг-театр” не мав своєї будівлі для театральних вистав, тому актори поставили п’єсу “Бостон” в приміщенні театру ім. Жеромського.
“Юнг-театр” дотримувався принципу заміни театру фольклору в театр громадський. Тоді такі зміни одночасно переживала й Віленська трупа.
Модерністська трупа Вайхерта стала першим досвідом “симультанного” театру, коли на сцені одночасно розміщували всі декорації, потрібні для вистави.
Міхал Вайхерт у “Єврейській соціальній самодопомозі”
У воєнні роки Міхал Вайхерт очолив “Єврейську соціальну самодопомогу”. Працював над отриманням продуктів харчування, ліків, одягу та інших засобів першої необхідності. У 1940-му переїхав до Кракова, де повинна була базуватися організація. Через рік потрапив у гетто.
Вайхерт багато разів допомагав людям в гетто отримати рятувальні довідки, виступав посередником між знайомими поляками і євреями, ризикуючи власним життям.
Після закриття “Єврейської соціальної самодопомоги” Вайхерта відправили на примусові роботи, перш ніж дозволили створити нову організацію “Офіс підтримки євреїв”. А до звільнення міста в 1944-му театральний діяч разом із сім’єю переховувалися.
Останні роки життя
Звинувачення в колабораціонізмі й вирок більше не дозволяли Міхалу Вайхерту займати єврейські державні посади на території Польщі. Тому було прийнято рішення повернутися до театральної справи.
Польський режисер і продюсер присвятив все своє подальше життя вивченню єврейського театру.
У 1958 році Вайхерт назавжди залишив Польщу, емігрував до Ізраїля, де й опублікував книгу-автобіографію про єврейську самодопомогу. Свої напрацювання у галузі єврейського театру, театру в часи німецької окупації передав до Національної бібліотеки.
У 1967 році Міхал Вайхерт помер в Тель-Авіві, що на східному узбережжі Середземного моря.