Іван Пулюй – відомий фізик, винахідник, публіцист та електротехнік, уродженець невеликого селища Гримайлів, що на Чортківщині. Завдяки дослідженням у галузі фізики, йому вдалося стати одним із визначних вчених XIX століття, а винаходи не втратили своєї значимості дотепер. Далі на ternopilski.
Історія життя Івана Пулюя
Народився відомий фізик у XIX столітті на Тернопільщині, у селищі Гримайлів, яке тоді входило до складу Австрійської імперії. Батько Івана, Павло Пулюй, був заможний господарем, а мати Катерина походила із дому Бурштинська. Сім’я Пулюїв відзначалася неабиякою релігійністю, тому й не дивно, що Іван майбутньому виявив бажання стати греко-католицьким священиком. Початкову освіту здобув у школі в рідному селі, опісля навчався в Першій тернопільській гімназії. У ті ж часи обіймав пост міського голови, якого тоді називали бургомістром, у Гримайлові.
У Тернополі разом із рідними братами, Іван став співзасновником таємного товариства “Громада”, про яке мало хто знав, адже діяльність схожих організацій в ті часи була суворо заборонена. Що цікаво, схожі товариства із такою ж назвою тоді з’явилися в Російській імперії. Пулюй разом із іншими членами “Громади” збиралися тричі на тижні опісля обіду. Кожен день зустрічі був тематичним, наприклад у середу учасники обговорювали все, що стосувалося історії України, у суботу – літературу, а в неділю читали Біблію. Перебування Пулюя в таємній організації дало старт проукраїнській діяльності майбутнього вченого. Навчання у тернопільській гімназії сформувало світогляд і особистість майбутнього науковця. Він став справжнім патріотом своєї землі й твердо розумів, що повинен робити в майбутньому.
Це особливо чітко помітно тоді, коли Іван Пулюй навчався у Відні, в Генеральній греко-католицькій духовній семінарії. Вибір навчального закладу був не випадковим, адже, як відомо, на цьому позначилася неабияка релігійність сім’ї. У Відні винахідник займався перекладацькою діяльністю переважно творів духовного спрямування на українську мову. Тоді ж, разом із відомими українськими письмениками того часу П. Кулішем та І. Нечуй-Левицьким, спромігся зробити переклад Святого письма. Перебуваючи в Європі, Пулюй був засновником двох товариств: “Праці” та “Січі” у 1868 році, яку згодом надто високо оцінив І. Франко. Що цікаво, більша частина членів останньої в майбутньому стали відомими діячами у сфері науки, культури, релігії тощо.
На останніх курсах віденської семінарії Пулюй почав відвідувати лекції з математики, фізики та астрономії. Ці науки заполонили серце молодого семінариста так, що продовжувати навчання надалі в семінарії Іван не захотів, він перевівся на фізичний факультет. Пулюй був одним із найкращих студентів, адже точні науки йому вдавалися із легкістю. Тоді ж, у 1972 році коли Пулюй закінчив навчання на фізичному факультеті, при університеті його залишив професор Віктор фон Лянг, де 2 роки науковець працював у фізичній лабораторії. Після цього був зарахований в асистенти на кафедру фізики, механіки та математики до Військово-морської академії у сучасне місто Рієка, що в Хорватії.
У 1976 році йому вдається захистити дисертацію та здобути ступінь доктора фізики у Страсбурзького університеті, після чого Пулюй повертається до Відня та працює асистентом у колишньому навчальному закладі. Його діяльність у сфері науки не могла не позначитися на подальшому житті. Науковець переїжджає до різних європейський міст, де обіймав високі посади. У 1884 році одружився із студенткою Віденського університету Катериною-Йосифою-Марією Стозіцькою, з якою в майбутньому виховував шестеро дітей – 3 дівчинки та 3 хлопчика. Найбільшим бажанням вченого було те, щоб його нащадки зростали патріотами своєї землі. Для цього він наймав для своїх шістьох дітей лише вчителів української мови.
Важливим був 1902 рік, адже тоді науковцю вдалося заснувати та очолити кафедру електротехніки. У 1918 році, перебуваючи у Чехії Іван Пулюй помер та був похований кладовищі Мальвазінки. На його честь у Тернополі було йменовано технічний університет імені Івана Пулюя.
Наукова діяльність Івана Пулюя
Наукова діяльністю Пулюя розпочалася ще за часів навчання у Віденському університеті. У лабораторії професора Лянга увагу дослідника привернули дослідження, які стосувалися електричних розрядів у розріджених газах. Пулюю вдалося дослідити це питання та з’ясувати особливість цього механізму, їх виникнення та природу. Результати свого дослідження, фізик опублікував у 4-ох статтях “Доповіді Віденської академії наук”. Серед науковців того часу, ця праця становила неабиякий резонанс в розвитку науки. Тоді ж Пулюй розпочав працювати в галузі електротехніки. Апарати, які сконструював дослідник, були відзначені найвищими нагородами, а деякі з них навіть придбали на виставці в Парижі.
Працюючи в Хорватії, винахіднику вдалося сконструювати перший прилад, який вимірював механічний еквівалент теплоти. Ця розробка стала відомою на весь світ, а Пулюя було нагороджено срібною медаллю в Парижі.
У 1982 році Іван Пулюй винайшов першу фосфоресцентну лампу, яка випромінювала Х-промені. Тоді ж вона стала прототипом рентгенівської трубки. Неодноразово такі винаходи українського науковця привертали увагу на міжнародних виставках промисловців та урядовців. На одній із них, у місті Штайр, винахідник продемонстрував лампу “холодного свічення”.
Талант Пулюя не залишився непоміченим, і згодом йому запропонували очолити кафедру фізики в теперішньому Чеському технічному університеті, яку фізик перетворив на першу в Європі кафедру фізики та електротехніки. У Чехії дослідника вважали експертом з питань проєктування і будівництва електростанцій та електричним мереж. Він навіть брав участь у споруджені гідроелектростанції неподалік Гогенфурта.
Відкриття Х-променів
Роботу над найвизначнішим відкриттям Х-променів Пулюй розпочав ще у Празі. Тоді він провів ряд досліджень щодо природи та властивостей цього випромінювання. Інформація відкривача Х-променів професора Вюрцбурзького університету Вільгельма Конрада Рентгена, яка поширилася на всю наукову спільноту та досягла Праги у 1896 році, неабияк сколихнула Пулюя. В дослідженнях Рентгенах йшлося про “Новий тип променів”, проте до цієї статті, вченому вже вдалося винайти лампу, яка ж випромінювала ті самі промені, про які писав Рентген.
Дослідження професора Вюрцбурзького університету змусили українського фізика знову відновити свої дослідження в цій галузі. І дуже швидко йому вдалося підтвердити все, про що писав Рентген та віднайти нові властивості Х-променів. Все те, про що дізнався Пулюй, опублікував у своїх “Доповідях Віденської академії наук”, а згодом навіть зробив кілька фотографій, використовуючи промені. На одному із засідань у Віденській академії наук науковець продемонстрував ті ж світлини хребта мертвої двомісячної дитини і руки дівчини, яка була хвора на туберкульоз. Таким чином, український фізик був першим не тільки у практичному використанню цього відкриття, але й у виявлені проявів електропровідності в газах, які зазнали ці промені.
Фактично, вперше Іван Пулюй й використав Х-променів в медичній діагностиці. Тому медицина завдячує цьому важливому винаходу для людства саме уродженцю Тернопільщини.
Іван Пулюй – активний громадський діяч
Незважаючи на свою широку наукову діяльність, Іван Пулюй відзначився ще як активний громадський діяч. Попри те, що більшу частину свого життя фізик перебував у європейських країнах, це не завадило йому залишитися свідомим українцем. Тривалий час Пулюй був учасником новоствореного Наукового товариства імені Шевченка у Києві. Товариство складалося з 3 секцій, а до природописно-лікарської належав й уродженець Тернопільщини. У НТШ Пулюй часто публікував свої опрацювання та дослідження, займався розробкою української науково-технічної термінології.
Іван Пулюй був одним із тих, хто у XIX столітті став прихильником створення українського університету в Львові. Щодо цього, він часто звертався до різних державних установ. Науковець допомагав розширювати мережу українських гімназій та шкіл в Україні. Попри те, був затятим українцем і часто вдавався до критики держав та їх політики, яка спрямовувалася на рідну країну. Так, у 1904 році написав кілька статей, у якій розкритикував політику росії щодо українських земель. А під час Першої Світової війни опублікував брошури, у яких засудив нерівне становище українців та поляків, а також позицію щодо цієї ситуації австрійського уряду.