Богдан Сильвестрович Лепкий є однією з найвизначніших постатей в літературному житті України. Він належав до кола громадських та культурних діячів, які у своїй меті вбачали репрезентацію української культури, традицій та звичаїв. Далі на ternopilski.
Історія життя Богдана Лепкого
Народився майбутній письменник 4 листопада 1972 року на Тернопільщині, у селі Кривеньке, яке колись входило до складу Королівства Галичини та Володимирії, а потім до Австрійської імперії. Але дитинство митця пройшло у Крогульцях, що розташоване неподалік рідного села.
Тривалий час сім’я Лепких мешкала у Поручині та Жукові, а з 1878 року Богдан жив у дідуся, який був священиком та деканом Українсько греко-католицької церкви. Там із майбутнім письменником працював домашній вчитель, завдяки якому, хлопець оволодів основами шкільної науки. У Бережанах навчався у місцевій “нормальній школі”, яка була поширена на Галичині за часів панування австрійців. Мовою викладання та навчання там була польська. Опісля її закінчення, вступив до класичної гімназії в Бережанах. Там Лепкий вирізнявся неабиякою активністю серед учнів: брав участь у концертах, співав у хорі “Боян”, декламував вірші тощо.
Зацікавлення малярською справою мотивувало Богдана навчатися в одного із відомих українських художників Юліана Панькевича. Під чітким керівництвом митця, майбутньому письменнику вдалося створити декілька портретів членів сім’ї, українських поетів та своїх вчителів. Мабуть це стало поштовхом до вступу до Віденської академії мистецтв. Проте провчившись там усього 3 місяці, Лепкий перевівся на філософський факультет до Віденського університету. Там Богдан вивчав мовознавство та історію літератури. Перебуваючи у Відні, окрім навчання, чоловік вів активну громадську діяльність: допомагав роботі студентському товариству “Січ”, займався етнографічними дослідженнями тощо. З другого курсу навчався на філологічному відділі у Львові, там займався поглибленим вивченням української мови та літератури. Окрім цього, був учасником тодішніх львівських товариств “Сокіл” і “Ватра”.
Після закінчення навчання, повернувся до Бережан, де з 1825 року працював вчителем української, польської, німецької мов та літератур. Також викладав історію та географію. Велика увага митця була прикута до культурного розвитку рідного краю. Завдяки сприянню Богдана Лепкого, були відкриті перші читальні “Просвіти”, бібліотеки, позичкові каси тощо. У 1899 році Лепкого запросили викладати українську мову та літературу до Ягелонського університету, і він погоджується. У Польщі письменник був доцентом “виділових курсів” для удосконалення кваліфікації вчителів та працював професором. У цей період активно співпрацював із літературним угрупованням “Молода Польща”, а з деякими її представниками навіть товаришував. Був засновником “Слов’янського клубу”, який випускав у Кракові часопис “Świat Słowiański”.Співпраця з товариством “Рідна Школа”, дала змогу письменнику займатися видавничою справою, створювати читанки, до яких увійшло його літературне надбання. Будинок, у якому тривалий час проживав Лепкий у Кракові досі зберігся. Нині він знаходиться на вулиці Сарего 28.
Богдан Лепкий та Світові війни
Богдану Лепкому вдалося пережити дві найстрашніші події в історії людства – Першу і Другу Світові війни. Під час Першої Світової війни, письменник ще перебував у Польщі, а під час російської окупації в 1914-ому, вся сім’я втекла до Карпат. Там вони зупинилися у місті Яремче, в одному із готелів, який згодом, разом із речами Лепких та цінними літературними надбаннями знищили снарядами. Письменник був змушений покинути Україну та виїхати до Відня, щоб не попасти в руки до царської жандармерії. Там займався видавництвом часопису “Вістник Союза визволення України” та працював у Культурній Раді. Проте це тривало не довго.
У 1915 році, восени, його мобілізували до австрійського війська, але завдяки допомозі впливових друзів, не відправили у діючу армію. Натомість Лепкого вивезли до Німеччини. Тут митець проводив освітньо- культурну роботу серед військовополонених українців царської армії. У місті Раштат, з 1915 року працював у просвітньому відділі табору, де викладав історію української літератури та культури. Після переїзду до Вецлярі продовжив свою діяльність, там викладав в університеті та був засновником малярської школи.
Після закінчення війни переїхав до Берліна, де очолював Український Допомоговий Комітет, а також був одним із співорганізаторів видавництв “Українська накладня”та “Українське слово”. Тривалий час обіймав пост голови “Української громади” і працював в Українському Червоному Хресті. У Берліні, при посольстві УНР, викладав українську літературу на курсах й організував Товариство Вищої Освіти та керував ним. До Кракова повернувся лише в 1925 році. Тоді ж знову відновив свою викладацьку діяльність в Ягеллонському університеті, де вже обіймав посаду завідувача кафедри української мови та доцента. За свою професійну діяльність, у 1935 році, був титулованим польським президентом як надзвичайний професор університету. Через 3 роки був обраний до польського сейму сенатором, де представляв інтереси українців Галичини.
Під час відпочинку на Івано-Франківщині, у селі Черче, його вдруге застала війна. Тоді письменник разом із сім’єю покинули Україну та виїхали до Польщі, проте після того, як німецькі окупанти закрили Ягеллонський університет, Лепкий залишився без роботи. Для того, аби хоч якось вижити, дописував до українських журналів, перекладав з української мови на німецьку тощо. Не доживши до закінчення війни, у 1941 році, Богдан Лепкий помер у Кракові, а похований був на Раковецькому цвинтарі.
Богдан Лепкий та Польща
Богдан Лепкий – відома постать серед українських емігрантів. Тривалий час він проживав і працював у Кракові. Там він займався освітньою, громадською та видавничою діяльністю. Досліджував творчість польських письменників Ю. Словацького, М. Конопніцької та Л. Совінського. Окрім цього, популяризував українську літературу, твори якої часто публікував у місцевій пресі та часописах. Працюючи в Ягеллонському університеті професором, письменник завжди намагався поширювати знання про українську культуру серед поляків. Йому навіть дозволили кожного тижня читати одну лекцію українською мовою для студентів відділу слов’янської філології. Перша Світова війна змусила на деякий час Лепкого припинити свою діяльність. Його першим підручником з української літератури, який вдалося видати друком у Польщі, став “Ukraina. Zarys literatury. Podręcznik informacyjny”. Цю книгу високо оцінили критики та літературознавці того часу. За свою плідну працю Богдан Лепкий був неодноразово нагороджений.
Творча спадщина письменника
Творча спадщина Богдана Лепкого становить більше 80 книг, серед яких велика кількість складають казки, повісті, спогади, збірки віршів та поем, перекладацька література тощо. Лепкому вдалося упорядкувати й видати 62 томів творів української класики. Цікавитися літературою почав ще тоді, коли навчався у Бережанській гімназії. Дуже рано почав писати вірші. Перша поезія Лепкого з’явилася ще у 2 класі, а разом із нею кілька оповідань. Під час навчання в Львові, у газеті “Діло”, в 1895 році світ побачив перше друковане оповідання “Шумка”, 4 вірша та оповідання. Згодом дедалі частіше його праці почали з’являтися у часописах та газетах рідного краю: “Зоря”, “Світ”, “Світ дитини”, “Назустріч” тощо. Багато творів друкувалися у видавництвах української діаспори в Америці, польських та чеських журналах.
Всього налічується близько 15 збірок поезій та 12 оповідань Богдана Лепкого. Із відомих: “Листки падуть”, “Стрічки”, “На чужині”, серед збірок оповідань – ”Щаслива година”, “В горах”, “Кидаю слова” та творів для дітей “Мишка”, “Цвіт щастя” тощо. Вагомою є й перекладацька діяльність Лепкого. Йому вдалося перекласти польською “Слово о полку Ігоревім” та видати у перекладі збірку “Молода Україна”, “Слов’яни”, “Література українська”. Протягом усього життя співпрацював із українськими виданнями, де відзначився як талановитий редактор та видавець. Результатами такої роботи стали видані збірки книг, словників тощо. Серед відомих: “Співомовки”, “Читанка”, “Чорна рада”.
У Тернополі було видано чимало творів Богдана Лепкого, зокрема це повість “Сотниківна”, збірка пісень “До волі з неволі”, “Три казки”, “Під Великдень”, “Молоді літа” та інші.
Вшанування письменника на Тернопільщині
У пам’ять про земляка, на Тернопільщині, зокрема в Бережанах, Крогульцях, Жукові та Тернополі митцю встановили пам’ятні плити і памятники. Було споруджено музеї Богдана Лепкого в містах, у яких письменник провів своє дитинство. Так, як тривалий час митець проживав саме в Бережанах, то в цьому місті знаходиться найбільше споруд: пам’ятна таблиця на міській ратуші та монумент. Таке ж розміщується у Жукові та Крогульцях.
Погруддя Б. Лепкого с. Крогулець
Наприкінці 90-х років ХХ століття, у Тернополі на подвір’ї однієї з шкіл, яку іменували на честь письменника, був споруджений пам’ятник Богдану Лепкому. Окрім цього, в місті встановили меморіальну дошку з барельєфом та пам’ятну таблицю, які викликають у туристів багато запитань щодо постаті цього діяча.