У сім років Славко, як його називали, зумів отримати важке поранення та побувати на двох фронтах: російському та італійському. Детальніше на ternopilski.info.
Слава про маленького хлопчика дійшла навіть до відомої львівської газети 1917 року Літопис Червоної калини.
Семирічний Мирослав Луцишин в австрійській армії
Мирослав Луцишин народився в селі Загребелля 22 травня 1908 року. Зараз на місці цього села розміщується один із найбільших мікрорайонів Тернополя “Дружба”. На початку 20 століття сучасна Тернопільська область була у складі Австро-Угорської імперії, як одна із колоній, про це повідомляється на сайті Тернопільщина. Що цікаво, збереглась інформація щодо його точної адреси проживання, тоді це була вулиця Болотна 19, а зараз- Чумацька, яка розпочинається від кругового перехрестя сучасних вулиць Гетьмана Мазепи, Дружби та Руської. З неї відкривається чудовий краєвид на Тернопільський став та панораму міста.
Під час активний воєнних дій Першої Світової війни, у 1915 році відбулася наступальна операція німецько-австрійський військ, яка мала назву Горлицький прорив. Армія зупинилась у місцевості між Тернополем та Зборовом. У цей час тут діяв фронт та точилися важкі бої, внаслідок яких постраждав семирічний Славко неподалік села Озерна, що в 20 км від Загребелля. Поранення були важкими, хлопчика доправили до одного із військово-польових шпиталів, де йому надали допомогу та вилікували австрійські військові медики, про це повідомляється на ресурсі Вікіпедія.
Війна зламала життя та долю не одного українця. Батька семирічного Славка, який на той час працював місцевим ремісником, мобілізували до австрійської армії. Потім він потрапив до полону, звідки його доправили в найглибшу частину Росії.
Мати разом із іншими жінками була біженкою та переїхала до Австрії. Під час цих подій хлопець загубився й вирішив самотужки доправитися на Захід. Коли у 1915 році австрійських вояків перекинули на новостворений італійський фронт, вони разом із собою забрали Славка, вважаючи його сиротою. Але за це хлопець мусів відслужити щонайменше 3 роки в армії. Так, наймолодший вояка спочатку відслужив у тому ж шпиталі санітаром, у якому його врятували. В його обов’язки входило догляд за пораненими пацієнтами. Потім хлопця доправили до Сербії, а після – до Італії в місто Тироль. Під час служби в шпиталі хлопець зазнав поранення, за що його було нагороджено нібито за захист цісаря. За 4 роки війни Славко пройшов російський та італійський фронт.
Де перебував хлопець після закінчення Першої Світової війни?
Після закінчення Першої Світової війни молодик навчався медицині, опісля працював в Тернополі. Мабуть через те, що довгий час хлопець допомагав у шпиталі хворим, спонукало його на обрання цієї професії.
Після закінчення війни, батько Славка, мати та сам Славко знову повернулись до рідного Загребелля та прожили тут до старості. Будинок, в якому вони проживали, досі існує на тій самій вулиці, щоправда назва вже дещо змінена, проте тут проживає нове покоління сім’ї Луцишин.
У віці 35 років в одному із скверів Тернополям Мирослава було вбито, що цікаво, вбивцю навіть не шукали та й не було за чим, адже сліди були майстерно прихованими. Підозра впала на шовіністів, адже нібито чоловік був учасником ОУН. Похований на місцевому кладовищі у Тернополі.
У 2015 році шанувальники історії рідного міста та активісти вирішили встановити памятник юному захиснику поблизу гідропарка Топільче, на якому зображений семирічний хлопчик із старих світлин газети.