Гордість нашої держави та нації – народні артисти України. І серед уродженців Тернопільщини їх є чимало. Та сьогодні ми згадаємо лише про одного – Бориса Міруса, актора театру імені Марії Заньковецької, що до кінця свого життя був вірний українському мистецтву. Далі на ternopilski.
Життєпис українського актора: перші театральні проби та арешт за “націоналізм”
19 серпня 1928 році в селянській родині, у передмісті Чорткова, колишньому селі Синяково, що на Тернопільщині, на світ з’явився майбутній актор і народний артист Богдан Мірус. На жаль, до сьогодні, дитинство та юність у біографії актора все ще залишаються не відкритою сторінкою для широкого кола шанувальників і театральних митців.
Студіював у театральній студії Львівського драматичного театру імені Марії Заньковецької, сьогодні це будівля національного академічного українського драматичного театру, що знаходиться на вулиці Лесі Українки. Опісля розпочав працювати актором у театрі імені Марії Заньковецької. Більше 60 років залишався вірним своєму колективу. Також навчався в Київському інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого, проте не завершив його.
Борис Мірус за все життя зіграв понад 150 ролей. І їх насправді могло б бути ще більше, якби не раптовий арешт у 1949-ому. Тоді українського актора звинуватили у націоналізмі й нібито підготовці до замаху на радянського державного діяча Микиту Хрущова. Двадцятиоднорічний хлопець потрапив до сталінських концтаборів у Воркуті. Відбував покарання 10 років. На той час становлення Бориса як актора лише розпочиналося. Він ще не мав великого досвіду в цій справі, але його вміння допомогли брати участь у табірній самодіяльності. Навіть у тюрмі Мірус не полишав театральної справи. У 1956 році тортури завершилися.
Після звільнення з виправно-трудових таборів, Борис Мірус повернувся до Львова. Розпочав усе з початку. Через рік його визнали як одного з провідних акторів Львівського драматичного театру імені Марії Заньковецької.
У яких фільмах знімався?
Знявся у декількох радянських фільмах. У 1959 році вийшла кінострічка “Іванна” режисера Віктора Івченка, де Мірус зіграв секретаря приймальної комісії Дмитра Андрійовича Каблака. Саме з “Іванни” розпочався шлях митця як актора кіно, хоч він і не був досить популярним у цій сфері. Його пам’ятають як театрального актора, адже саме у театрі він зіграв понад 150 ролей. А от у фільмах дебютував 6 разів. Перевтілився в Назарчука у “Здрастуй, Гнате!” студії імені О. Довженка в 1962 році.
У 1967-му вийшов український радянський пригодницький художній фільм “Десятий крок” Віктора Івченка. У ньому Мірус постав перед глядачами у ролі Корчуна. Через 3 роки – у кінострічці “Родина Коцюбинських” Тимофія Левчука, де зіграв Волоха. У 70-х роках вийшов лише один фільм з участю Бориса Міруса “Будні карного розшуку”.
Наприкінці ХХ століття з’явився у драматичному телесеріалі Володимира Андрощука “Час збирати каміння”. Зіграв графа Потоцького. Цей фільм став завершальним у його кар’єрі як актора кіно.
Театральна кар’єра
Театральна кар’єра, на відміну від акторської у кіно Бориса Міруса є значною. Він зіграв чимало як основних ролей у п’єсі, так і другорядних. Це актор широкого амплуа. Йому була притаманна точна побудова образу та його втілення. Усіх своїх персонажів Мірус відчував так, наче вони є одним цілим. Тому всі п’єси увінчувалися успіхом. Зал завжди голосно аплодував актору.
Його кар’єра як театрального актора тривала до 2019 року. З’явився у таких п’єсах: “Дама з камеліями”, “Вода життя”, “Ромео і Джульєтта в кінці листопада”, “Різдвяна ніч”, “Троє товаришів”, “Перед заходом сонця”, “Сватання на Гончарівці”, “Сільва” та багато інших. У 1991 році Борис Мірус став народним артистом України, а у 2019 році був нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.
Актор любив українське і творив його на сценах своєї країни до самої смерті. 13 квітня 2021 року талановитого митця не стало. Провести в останню путь Бориса Міруса прийшло чимало його шанувальників, друзів і колег.