Більше 160 років тому в старовинному місті Львів запрацював крайовий Галицький сейм. Його особовий склад відбивав інтереси тогочасної заможної верстви населення. У національному відношенні більшість депутатів Галицького сейму мали польське походження. У 1910 році лише 13% були власне українцями. З часом вдалося дещо збільшити кількісний склад української спільноти, їх вже нараховували до 31 особи. Серед відомих постатей депутатів-українців Галицького сейму вирізняється ім’я Євгена Олесницького. Далі на ternopilski.
Становлення українського громадського діяча
Євген Олесницький тривалий час входив у депутатський склад Галицького сейму та Австрійського парламенту. Він – активний поборник української державності, правник і політик. Народився 5 березня 1860 року в Копичинецькому повіті, селищі Великий Говилів ( зараз входить до складу Чортківського району Тернопільської області). У ті роки територія сучасного Тернопілля перебувала під владою Австрійської імперією та була об’єднана з іншими етнічними українськими землями у Королівство Галичини й Володимирії.
Його батько був місцевим священиком, мав польське коріння. У сім’ї Олесницьких ще змалечку, Євген почав переймати любов до України та справжній український дух. Саме це, в подальшому, стане основним “гаслом” боротьби громадського діяча. Він був просто закоханий у історію рідної держави та літературу. Тому й не дивно, що спочатку пробував себе як редактор літературних літописів.
Перша тернопільська гімназія
З 1887 року Євген Олесницький навчався у Першій тернопільській гімназії. З цього освітнього закладу вийшло чимало інтелігентних українців. Гімназію вважали твердинею українського духу. Саме тут, вперше, Євген Григорович поринув у громадське життя. Він був учасником популярного товариства “Тернопільська громада”. У 1978 році чоловік продовжує своє навчання у Львівському університеті ( сьогодні Львівському національному університеті імені Івана Франка). Був студентом правничого факультету.
Місто Львів було найбільшим осередком культурно-громадського життя Галичини. Саме сюди, з усіх куточків нашої держави, з’їжджалася провідна українська інтелігенція. У місті Лева Євген не полишив свої стремління щодо участі в громадському житті свого народу. Він був активним учасником насамперед студентських організацій. Мав зв’язок з “Просвітою” та “Руською бесідою”. Деякий час працював у редакції часопису “Діло”. У ній публікувалася низка цікавих наукових статей з права та економіки, висвітлювалися їх проблеми і недоліки.
Та вже незабаром, разом із Костем Левицьким і Антіном Горбачевським, Євген Озаркевич видає перший український юридичний журнал “Правничий часопис”.
Адвокатська діяльність Євгена Олесницького
У 1890 році Євген Олесницький отримав лист зі Стрию. У ньому українці щиро запрошували правника переїхати до цього міста та розпочати там власну адвокатську справу. Таких листів, Євген Григорович, насправді отримував декілька разів. У його приїзді до Стрия навіть був зацікавлений український письменник, правник і голова товариства “Просвіта” Олекса Бобикевич. І Євген Озаркевич таки засновує адвокатську канцелярію. У ній він пропрацював аж до 1909 року. У Стрию організував будівництво Народного дому та заснував українські читальні громадської організації “Просвіта”. Свої послуги надавав виключно українською мовою. Тоді це стало справжньою революцією.
Нагадаємо, що обов’язковим було ведення діловодства саме польською мовою. Те, що Олесницький послуговувався рідною мовою у роботі, викликало ажіотаж не лише серед колег, але й урядників. Євген Олесницький зумів добитися того, що важливі судові документи тепер приймали його рідною мовою.
Вперше розпочав свою судову практику ще у Львові. Проходив її в одній адвокатській канцелярії ще у 1884 році. У цей час за власний кошт видає “Русько-українську бібліотеку”. Через її нібито антишляхетське спрямування нове видання було конфісковано. Євген Олесницький вирішив не полишити цю справу і через суд він зумів сам виступити за свій захист і здобути перемогу.
Зліва знаходиться Теофіл Окуневський, а справа – Казимир Фелікс Бадені
Євген Олесницький був успішним адвокатом. Його найважливішою і найгучнішою справою, що набула розголосу навіть у пресі, пов’язана з обороною українського посла і юриста Теофіла Окуневського. Його звинувачували у зневазі намісника Казимира Фелікса Бадені.
Український правник у Галицькому сеймі
Постать українського адвоката і правника нерозривно пов’язана з діяльністю Галицького сейму на українських землях. Одразу ж після закінчення Львівського університету, Євген Григорович почав проявляти зацікавленість у справах цього представницько-законодавчого органу. Він протистояв політиці “нової ери” та підтримував тісні зв’язки з Надніпрянщиною. Популярність Олесницького як політика дуже швидко зростала серед українців. Його дії та думки виражали основні інтереси українського суспільства.
Вперше став послом Галицького сейму в 1895 році. Адвокат завжди, чи не на всіх зібраннях, виголошував думку українського народу. Євген Григорович був добрим промовцем. Він активно відстоював інтереси своєї нації та навіть вносив деякі пропозиції щодо освіти, діловодства, підручників тощо. У 1901 році здійснив протест принятому законопроєкту рентових господарств. У сеймі Олесницький створював чимало клопоту польській частині.
Євген Олесницький виступав за розбудову української освітньої системи та створення українських гімназій у Тернополі, Бережанах, Стрию тощо. Його знову обрали послом до віденського парламенту у період з 1907 по 1917 роки від двомандатного 57 округу. У 1907 році, перебуваючи в парламенті, вступив до Руського клубу. Правник постійно наголошував на принципових положеннях української політики. З 1916 року входив до складу Українського парламентського представництва.
З постаттю цього діяча пов’язують цілу епоху в політичній системі нашого народу. Євген Олесницький фактично самоусунувся від великої політики та склав повноваження президента “Руського клубу”. Був нагороджений командорським хрестом ордену Франциска Йосипа у 1908 році. Цю нагороду вручали лише за бездоганну службу як військових, так і цивільних осіб у Австрійській та Австро-Угорській імперії. За свої заслуги її отримав і українець Євген Олесницький.
Євген Олесницький у Загальній Українській Раді
У 1918 році Галицький сейм припиняє діяти на Галичині. Він реально працював до 1914 року, а остаточно був ліквідований у 1920-ому. У роки Першої Світової війни Євген Олесницький перебував у проводі Загальної Української Ради, що знаходилася у Відні. Ця загальноукраїнська політична організація складалася з галичан і наддніпрянців.
Загальна Українська Рада
Вона повинна була бути репрезентацією всього українського народу у воєнні роки, а також найвищим українським представництвом у межах Австро-Угорщини. Її очолював державний діяч, історик, юрист і політик Кость Левицький. У Відні створена організація репрезентувала інтереси українського народу та обороняла галицьких селян.
Останні роки життя
Перебуваючи в еміграції, у Відні Євген Олесницький помер 26 жовтня 1917 року. Його тіло поховали у Стрию разом із тілом дочки. В останні роки життя політик був паралізованим.
Після смерті українського діяча, залишилося лише його добре ім’я та численні наукові доробки, що є важливими у подальших дослідженнях. У 2020 році, на Тернопіллі, в пам’ять про великого поборника українського народу, політика і громадського діяча, було встановлено пам’ятник.