Вишукані сукні, надточні па традиційних танців, галантні кавалери та сяйво танцювальної зали – саме так ми уявляємо бали, які відбуваються, здається, в усьому світі. Всі ті картини, які ми бачимо у фільмах, оживають та стають реальністю на час бального сезону. Якщо історія балів сягає ще XIV століття, то Віденський бал почав своє існування лише у XIX столітті та за цей час встиг усім запам’ятатися. Україна також має чималу історію проведення Віденських балів, пише сайт ternopilski.info. За цю традицію взялися у різних містах України: Львів та Київ, Івано-Франківськ та Хмельницький і рідний Тернопіль. Що ми знаємо про історію Віденського балу?
Про Віденський бал
Назва балу походить від місця його проведення і це, звичайно ж, Відень. Столиця Австрії справжня зірка проведення різноманітних балів. Тут бальний сезон тривав від листопада й аж до середини лютого. Віденський або ж ще Оперний бал зарекомендував себе у 1877 році та швидко став найголовнішим балом у всій Європі. А проводився він у середині лютого і його з нетерпінням чекали. Цікаво те, що на традиційних балах учасниці приховували свою особу під масками. А далі за все сценарієм: дрес-код, чергування різних видів танцю та дебютанти, для яких це все відбувається вперше. Для проведення розкішного Віденського балу використовували приміщення Віденської державної опери, яка вражає своєю красою та масштабами. Пройшло багато років перш ніж цю традицію перейняли українські любителі балів та пишних приймань. Від Віденського балу залишилась хіба що назва, але мета та організація дійства заслуговує уваги.
Історія балів у Тернополі
Найперший Віденський бал пройшов у Тернополі в 2010 році на честь Національного свята Австрійської Республіки. Вальсували учасники 21 жовтня, хоч в Австрії відзначають цей грандіозний бал у лютому. Обрали для такого дійства не менш величне місце – Тернопільський академічний обласний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка. Всі учасники ретельно готувались. І не дарма, адже на балі обирали короля та королеву, а критерієм були саме танцювальні здібності. На танцполі тоді було близько 90 пар, трохи менше ніж у Відні, бо зазвичай на Оперний бал приходило 200 пар. А танцювали те, що прийнято на балах: польку, вальс та незрівнянне танго, яке викладав сам Дмитро Дікусар. А темп балу задавав Галицький камерний оркестр. Ну і як тут не затанцювати навіть найзатятішому противнику цього гамору? Метою першого Віденського балу в Тернополі було надихнути тернополян вишуканою атмосферою та познайомити з невіддільною частиною австрійської культури. А щоб не бути багатослівними, то на цьому балі розіграли путівку на двох до Австрії. Ось так з великим розмахом та культурними намірами відбувся тернопільський бальний дебют.
Очікування другого Віденського балу в Тернополі розтягнулось на довгі роки. І ось у 2016 році тернополяни мали можливість зануритись у цю атмосферу вдруге. Як відомо, дебют може бути лише один, але через таку довгу паузу все було наче вперше. А завдання були грандіозні: ще масштабніше, ще яскравіше, ще краще, а вимоги до учасників ще більші. Цього разу подію перенесли у концертний зал ТРЦ “Подоляни”. Дійство відбулось 31 березня, а квитки тоді коштували 100-200 гривень. А щоб потрапити на Віденський бал на його Батьківщині, в Австрії, довелось би добряче потрясти гаманцем. Там ціни на квитки стартували від 250 євро, не враховуючи витрати на вбрання, яке повинно бути не менш вишуканими ніж саме дійство, адже легко загубитись серед віденської розкоші. І у Відні, і в Тернополі діяв строгий дрес-код: тернопільські джентльмени повинні були прийти у фраках або ж чорних костюмах, ну а для леді згодились би довгі сукні будь-якого кольору, дебютанток чекали лише в білих сукнях. На Віденському балі очікували дебютантів з університетів, професійних танцівників тернопільських студій та інших гостей. Ну а для всіх охочих прямісінько під час дійства провели майстер-клас з танців. Якщо безліч балів відходять від традицій оригінального задуму, то тернопільський бал здивував своєю організацією. Віденська знать насолоджувалась композиціями своїх класиків, тернополяни теж не відставали і танцювали під Моцарта та Шуберта. Віденський Оперний бал завжди відкривали давнім польським танцем – полонезом, а закривали дійство віденським вальсом. На балі в Тернополі підтримали цю традицію та відбивали від підлоги вже відомі па.
Ця традиція так полюбилась усім, що її вирішили повторювати щороку.
Наступний Віденський бал в Тернополі відбувся у 2017 році. Тоді організатори повернулись до більш традиційного та аристократичного місця проведення – драмтеатру. Того року прийшло близько 500 учасників. В найкращих традиціях Віденського балу його відкрили полонезом, проте замість дебютантів танець продемонстрували професійні танцівники. Ну а вже за тернопільськими традиціями для гостей балу організували танцювальний майстер-клас. А супроводжували це дійство оркестрова музика та оперні композиції. Квиток коштував 250 гривень, а потрапити могли усі охочі до давніх танців та вишуканої атмосфери. Цей Віденський бал відбувся вже у звичних датах віденського бального сезону – 3 лютого.
У 2018 році Віденський бал відбувся 26 січня у концерт-холі ТРЦ “Подоляни”. У танцювальній програмі була класична полонеза, віденський вальс та фокстрот з мазуркою. Не обійшлось й без вже звичного оркестрового супроводу у виконанні Галицького камерного оркестру. Ну а запрошеним гуртом став “Тріода”. На заході також визначили короля та королеву і фаворитів серед танцювальних пар.
2019 рік виявився винятковим для тернополян, адже цього року Віденський бал перевершив усі очікування. Нова локація, нові правила, нові гості. Провели цей бал в Garden Hall, а відкрили його, як завжди, дебютанти, якими вперше змогли стати всі охочі. Бал відбувся 9 березня. Акомпанував елегантним дамам та кавалерам симфонічний оркестр Тернопільської філармонії.
Востаннє Віденський бал відбувся у 2020 році на тому ж танцювальному майданчику, що й минулого року. 2 лютого усі вже вкотре професійно виконували танцювальні па, а гаслом цього дійства стало: “За життя”. Це була ціла епоха музики й танцю, що залишила по собі не тільки хороші спогади, але й відзначилась добрими справами.
Благодійність
Якщо у 2010 році Віденський бал в Тернополі мав на меті познайомити усіх з вишуканою культурою бальних сезонів та віденською розкішшю, то наступні бали мали насамперед благодійну мету. Поміж вальсуючих пар та виступами відомих артистів відбувались аукціони та розіграші, які збирали все більше пожертв для нових і нових цілей. У 2016 році всі зібрані кошти організатори передали волонтерам Тернопільської Самооборони, які розподілили їх на потреби військових АТО. Наступного року вторговані з благодійного аукціону кошти пішли на допомогу геріатричному будинку, а у 2018 році придбали два комплекти офтальмологічного обладнання для дітей міської дитячої комунальної лікарні. 2019 був щедрим на розігруванні лоти: путівка на карнавал до Венеції, вироби ручної роботи, пам’ятні знаки, розроблені Ольгою Навроцькою, та навіть сувенір з мандрівок від Дмитра Комарова. А придбали за ці кошти 4 інфузатори, які були необхідні гематологічному відділенню Тернопільської дитячої комунальної лікарні. В останній рік проведення балу кошти також пішли на потреби вже згадуваної дитячої лікарні. І хоч бали мали благородну мету, в сторону організаторів не раз йшли звинувачення, з якими боролись дві тендітні жінки.
Організатори
Місію донести до тернополян величний Віденський бал взяло на себе глянцеве видання City Life, яке очолювали Мар’яна Балабан та Тетяна Шершун. Саме вони щороку влаштовували це грандіозне дійство та щоразу відстоювали право допомагати своїми заходами іншим. Організатори кожного разу вигадували нові локації, запрошували ще більше відомих артистів, влаштовували більше конкурсів та залучали нові лоти для аукціонів. Жінки захоплювались цією справою та переймались проблемами тих, хто до них звертався. Саме тому, попри звинувачення та негативні коментарі, вони знаходили в собі сили працювати та збирати потрібні кошти. У різні роки їх підтримували різні організації та люди. Підтримував цю ідею міський голова Сергій Надал, а вперше взявся за проведення Віденського балу в Тернополі Святослав Лашкевич.