Тимотей Бордуляк – письменник-галичанин, непересічна постать в українській літературі кінця ХІХ-початку ХХ століття. Його одночасно співвідносять із Львівщиною та Тернопільщиною, адже в одному регіоні народився та виріс талановитий митець, а в іншому промайнуло майже все його життя. Далі на ternopilski.
Дитинство та юність
Тимотей Бордуляк знаний ще під псевдонімом Ветлина, яким величав митця звичайний український народ. Народився на Львівщині, у невеличкому селищі, що перегукується із прізвищем письменника Бордуляки. Нині воно входить до Золочівського району Львівської області. Походить зі звичайної селянської родини.
Навчався у народній школі в Станіславчику. Школа знаходилася досить далеченько від селища, у якому мешкав хлопець, тому кожного ранку йому доводилося долати значну відстань. Згодом навчався у Львівській українській гімназії, що була єдиним на той час закладом такого типу Галичини. Її успішно завершив у 1884 році.
Джерело: фото www.liveinternet.ru
Вивчав богослов’я у Львівському університеті ( нині Львівський національний університет імені Івана Франка). Тимотей Бордуляк вирізнявся своєю феноменальною вдачею до вивчення іноземних мов. Він їх знав аж 11. Одразу після закінчення університету одружився на дочці священика й сам прийняв духовний сан. Тимотей Бордуляк деякий час займався викладацькою діяльністю у селищах на Заході України. Відтоді приїжджає і залишається жити на Тернопільщині.
Тимотей Бордуляк і Тернопільщина
Постать Тимотея Бордуляка тісно пов’язана з Тернопіллям. У цей край вперше він приїхав ще у 1890 році. Після освячення в священники отримав парафію у селі Голгоча, Підгаєцького повіту. Це змусило майбутнього письменника переїздити з Львівщини до нинішнього Підгаєцького району.
Працював парохом у салі Великого Ходачкова. До своєї роботи Бордуляк ставився дуже відповідально. До кожної служби готувався дуже ретельно. З першого дня свого ревно виконував покладені на нього обов’язки. Його характеризують як чоловіка розумного та освіченого. У Підгаєцькому повіті замешкав із сім’єю в селищі Заставці.
Джерело: фото 1.bp.blogspot.com
Будучи парохом, виконував різні священичі обов’язки. Тимотей Бордуляк сповіщав людей, освячував помешкання та провадив похорону службу. Давай слушні настанови людям щодо їх життя та навчав. У 1893 року з Підгаєцького повіту Бордуляка перевели на Зборівщину. Замешкав у селі Городище. Там продовжив ревно виконувати свої обов’язки. Виступає проти тогочасної влади та її окупаційної політики. У цій місцевості вперше заснував однокласні початкові школи для дітей. Сприяв поширенню діяльності культурно-освітнього товариства “Просвіта” на Тернопільщині.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Ходачкові. Джерело: фото 2.bp.blogspot.com
У 1905 році Тимотей Бордуляк був змушений знову переїздити. Його переводять до Великого Ходачкова, що знаходиться поблизу Тернополя. У цьому селі виконує священичі обов’язки до кінця свого життя. Тут він пізнав світ і людей. За свою роботу чоловік отримував не багато, постійно відчував матеріальну скруту, а тому був змушений разом із сім’єю займатися домашнім господарством, щоб прожити.
У Великому Ходачкові пароха застала Перша Світова війна. Тернопіль та його околиці, а також село, у якому мешкав Бордуляк стало епіцентром воєнних дій. Тимотей був свідком багатьох жахливих речей. Він бачив, як грабують і руйнують майно церкв, вбивають людей та нищать національну українську культуру. Тоді ж його обрали містодеканом Козлівського деканату, який він згодом і очолив.
Був радником Митрополичої Консисторії. У роки Голодомору в Радянській Україні разом із Іванною Блажкевич організував збір збіжжя на допомогу голодуючим українцям. Попри своє слабке здоров’я і похилий вік намагався продовжувати допомагати постраждалим.
У 1935 році Тимотей Бордуляк сильно застудився. З кожним днем хвороба лише прогресувала. Помер 16 жовтня 1936 року у Великому Ходачкові. Тіло пароха поховали у родинний гробівець на місцевому кладовищі.
Літературна діяльність
Тимотей Бордуляк змалку захоплювався літературою. Від матері перейняв любов до українського фольклору. Згодом захопився творчістю великих українських і світових митців. Це мало свій вплив на подальше становлення Бордуляка як письменника. Писати розпочав рано, ще навчаючись у гімназії. Свої вірші занотовував у зошиті під заголовком “Carminа”.
Навчаючись на богословському факультеті у Львівському університеті не полишав цієї справи. У 1887 році передав декілька творів Григорію Цеглинському, щоб той опублікував їх в своєму журналі. Проте український професор надрукував лише один із них – вірш “Русалка”. Це неабияк вразило молодого митця.
Висвятившись у священики, попри важкий графік, Тимотей Бордуляк знаходив час на улюблену справу. Він друкувався у газеті “Діло”. Найплідніший період у творчості Бордуляка пов’язаний насамперед з Тернопіллям. У цьому краї були написані та видані найкращі літературні зразки українського письменника. Написав “Осінній сонет”, “Я чоловік”, “Сівач”, “Ліс” та інші поезії.
У 1899 році вийшла перша збірка Тимотея Бордуляка “Ближні”. Він також здійснював переклади відомих зарубіжних письменників. Ці праці знайшли місце у періодичних виданнях Галичини кінця ХІХ століття. Друкувався у тернопільському часописі “Подільське слово”, чернівецьких “Календарик Просвіти”, “Товариш” та інші. На жаль, збірки письменника та його твори не публікували так часто на Заході, як на Сході України.
Вони вийшли друком у Харкові, Черкасах, і навіть у Києві. Після смерті Тимотея Бордуляка у 1953 році у Львові вийшла збірка “Вибрані оповідання”. Фактично вже після смерті творчість письменника стала загальновідомою, а до того часу про нього знало не так багато людей.
Проживаючи у Городищі, Тимотей Бордуляк написав низку чудових творів. Це оповідання “Жура”, “Діти”, “Нічний привид”, “Жебрачка”, “Михалкова радощі” та багато інших. Визнання на літературній ниві принесло оповідання “Дай, Боже, здоровʼя корові”.
Тимотей Бордуляк проживав нелегке життя. Його спіткала матеріальна скрута. Він був змушений займатися господарством, щоб прожити, тому літературну діяльність у літній період відкладав. Писав восени та взимку, коли роботи ставало меньше.
Джерело: фото youth.tobm.org.ua
Проживаючи у Великому Ходачкові на мить не перестава писати й перекладати твори закордонних авторів. Перша Світова війна залишила помітний слід у пам’яті письменника. Свої переживання та жахіття вклав у оповідання, зокрема у “Татарах” і “Батюшка Спірідон”. Тимотей Бордуляк публікувався не лише у Галицьких і Буковинських часописах та на Сході України, але й за кордоном.
Літературні зв’язки Бордуляка з українськими письменниками
Творчість Тимотея Бордуляка високо цінували українські митці, такі як Іван Франко, Леся Українка та Осип Маковей. Що цікаво, з більшістю із них українських парох був особисто знайомим і листувався. Він налагодив зв’язки з літературними колами та стає їх повноправним членом. Відомо, що Бордуляк перебував у хороших відносинах з письменниками Богданович Лепким, Василем Стефаником, Михайлом Коцюбинським, Григорієм Величком, Іваном Франком та багато іншими.
Іван Франко та Михайло Коцюбинський
Вшанування пам’яті
Про українського пароха, громадського діяча і письменника на Тернопільщині не забувають. У Тернополі одна з вулиць носить його почесне ім’я. А от у Великому Ходачкові, у якому до кінця свого життя проживав Тимотей Бордуляк, у 2016 році було відкрито кімнату-музей письменника. Тоді ж було встановлено і першу меморіальну таблицю.
Меморіальна таблиця на церкві в Утіховичах. Джерело: фото uk.wikipedia.org