Бережанец, который вместе с Петлюрой освободил Киев от большевиков и стал главнокомандующим Польши в начале Второй мировой войны

Тернопільщина багата на видатних особистостей, які тут народилися, провели дитинство, навчалися, пізніше відігравали важливу роль в житті сусідніх народів. Одним з таких людей є Едвард Ридз-Смігли – польський головнокомандувач на початку Другої світової війни, політик, військовий. Детальніше про його життя, зв’язок з Тернопільщиною та діяльність на захисті польської державності розповість видання ternopilski.info.

Непросте дитинство в Бережанах

Щодо місця народження Едварда існують розбіжності. За деякими даними він народився 11 березня 1886 року в м. Бережани (вул. Ізабелівка, буд. 137), або с. Лісники (буд. 117), що біля Бережан; згадується теж с. Лапшин. Родився майбутній головнокомандувач в сім’ї сина коваля з околиць Велички (містечко біля Кракова), пластуна, підофіцера цісарсько-королівського 7-го кавалерійського полку, а згодом поліцмейстера Томаша Ридза та його дружини Марії Баб’як. Мати Едварда була донька місцевого листоноші, а згодом поліцая (вахмістр поліції) та сторожа на бойні. Мати походила з української греко-католицької родини, похована на Бережанському цвинтарі.

За словами Ришарда Міровича, протягом багатьох років виникало багато спекуляцій щодо статусу родини Ридзових – вони нібито були представниками збіднілої шляхти чи вихідцями з селянства. Сам Едвард ніколи не висловлювався з цього приводу. Відомо лише, що батьки одружилися в 1888 році, тобто лише через 2 роки після дня народження сина, і затримка, ймовірно, була пов’язана з фінансовими проблемами, які виникли після підвищення батька до пластунів. В цьому ж році батько помирає від запалення легень. А через 8 років помирає від цього ж і матір.

Виховувався хлопчик бабусею Катажиною та дідом Яном Баб’яком (працював робітником на бійні та сторожем), а після їхньої смерті – у родині доктора Урановича, міського лікаря у Бережанах, у якого раніше працювала його мати. Завдяки допомозі сім’я лікаря Едвард пішов до школи.

Навчання та захоплення політикою в школі міста Бережани

Хлопчик відвідував Вищу середню школу та неповну середню школу у Бережанах, де як у 1899 році закінчив II клас, у 1900 році – 3-й, у 1902 році – 5-й, а в 1905 році закінчив середню школу і здав випускний іспит. Його найближчими шкільними товаришами були Едмунд Уранович і Альфред Білик.

У той час він захопився суспільно-політичною думкою. А тому читав праці філософів Вінцентія Лютославського та Болеслава Лімановського. Вже в той час він був відомий, як талановитий художник-пейзажист, але також йому вдавалися карикатури. Після закінчення неповної середньої школи вступив до соціалістичної школи молодіжна організація «Промінь». Згодом опинився у «Відродженні». Це була незалежницька організація, яка навіть проводила військові навчання. У них брав участь і молодий Едвард Ридз.

Після закінчення Бережанської гімназії у 1905 розпочав навчання у Краківській Академії мистецтв. У 1908 у зв’язку з членством у новоствореній організації «Союз чинної Боротьби» перериває навчання і переходить на філософські студії Ягелонського університету. У цей час вибирає собі псевдо «Смігли» (спритний, меткий). А в Бережанах його пам’ятали як Євгена Баб’яка (з боку матері).

Самостійне життя і початок військової кар’єри

Після закінчення гімназії та здачі останніх іспитів він вступив до Академії образотворчих мистецтв у Кракові. Ридз розвивав свій талант завдяки фінансовій підтримці бургомістра Бережан Станіслава Шецля (він написав фреску із зображенням Діви Марії на фасаді місцевої вірменської церкви). У той час він вирішив присвятити свою творчу кар’єру політичній діяльності. З цієї причини він перериває навчання в Академії красних мистецтв і переводиться на філософський факультет Ягеллонського університету. Познайомився з ідеологією Пілсудського та такими діячами, як Валерій Славек , Александер Прістор і Казімеж Соснковський . У 1910-1911 рр. проходив обов’язкову однорічну військову службу в 4-му нижньоавстрійському піхотному полку великого магістра Тевтонського ордену у Відні. Після звільнення зі служби був призначений офіцером (нім. Fähnrich). Ридз сприяв службі в австрійській армії, оскільки вважав, що знання, отримані в цей період, можуть бути використані в майбутній боротьбі за незалежність Польщі.

У 1912 році закінчив нижчі, а потім і вищі офіцерські курси стрілецького товариства «Стрілець». Він був першим командиром Відділу Стрілецького товариства в Бережанах, а згодом командиром стрілецького курсу в Кракові (1912–1913). У 1913 році він повернувся до перерваного навчання в Академії красних мистецтв (під керівництвом проф. Юзефа Панькевича ), яке закінчив через рік. У 1913 році призначений комендантом округу Стрілецького товариства у Львові. На той час Ридз був особою, яку високо цінував Юзеф Пілсудський.

1914 р.

Перша світова війна і Е. Ридз-Смігли

У липні 1914 р. Едвард Ридз на псевдо «Śmigły» був мобілізований до австро-угорської армії і приписаний до 55-го піхотного полку в Бережанах. Однак невдовзі на запрошення Пілсудського він прийняв командування 3-м батальйоном польських легіонів. В 1917 р. поляки хотіли створення власних військових частин на що не пішли австрійці, а тому Пілсудського було ув’язнено. Едвард Ридз, перебрав керівництво Польською військовою організацією (POW). У 1918 р. війн займає посаду військового міністра.

Дружина Е. Ридз-Смігли

У 1918 р. під час візиту до Києва  він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, на той час розлученою, Мартою Томас (primo voto Zaleska, нар. 1895 р. у Житомирі ) – кур’єром місцевого набору та Організацію агітації. Після її приїзду до Варшави Едвард Ридз у 1920 році подав прохання про нагородження її Хрестом Доблесті за заслуги перед батьківщиною, а наступного року вони одружилися. У 1920 році, після набуття чинності закону, що дозволяє додавати прізвище псевдонімом, прийнятим під час військової служби, Едвард Ридз, який з 1912 року також використовував псевдонім «Śmigły», змінив своє ім’я на «Rydz-Śmigły», а потім близько 1936 р. змінив порядок слів на «Śmigły-Rydz».

Генерал Едвард Ридз-Смігли вручає нагороди учасникам маршу свого імені (у Бережанах, 1928). Праворуч ген. Станіслав Соллогуб-Довойно

Міжвоєнний період

В 1919 р. Едвард воював на Волині проти більшовицьких військ. А в 1920 р. Ридз-Смігли очолив наступ українсько-польських військ на більшовицьку армію. Він зумів захопити Київ, не зустрівши опору Червоної Армії. 8 травня командир прийняв у місті парад польського війська та союзних вояків отамана Симона Петлюри. 

1920 р. Е. Ридз-Смігли рапортує С. Петлюрі в Києві під час спільного параду польських та українських військ

Однак невдовзі після цього радянські війська зуміли достатньо організуватися для початку контрнаступу. 8 червня Ридз-Смігли отримав наказ відійти з Києва. Пізніше йому вдалося атакувати радянські війська в Білорусії та Литві, й захопити Брест, Білосток, Ліду, Гродно. В цей час польська армія під командуванням Ридз-Смігли забезпечувала дії генерала Люціана Желіговського, який за наказом Пілсудського взяв Вільнюс. 12 жовтня було підписано прелімінарії до миру між СРСР і Польщею, а 18 жовтня військові дії були припинені.

С. Петлюра та Е. Ридз-Смігли в Києві

Післявоєнний час

Після підписання Ризького миру почалася демобілізація польського війська. 15 вересня 1922 року командування 2-ї армії було перейменовано в армійську інспекцію № I, а інспектором (одним із п’яти) став генерал Едвард Ридз-Смігли. Довірена функція, а також величезний обсяг обов’язків і широкі повноваження свідчили, що Пілсудський йому довіряв. Глава держави писав про Ридз-Смігли в офіційному описі грудня 1922 року:

«З точки зору командного характеру: Сильний солдатський характер, сильна воля і спокійний, навіть стриманий характер. Усі завдання, які я ставив йому як командиру ескадрону чи армії, він завжди виконував енергійно, сміливо, завойовуючи довіру своїх підлеглих на роботі. З точки зору командного обсягу: рекомендую всім для армійського командування. Один із моїх кандидатів на посаду Головнокомандувача. Я б боявся за нього двох речей:

1) що він не впорається з розпещеними і зарослими генеральськими амбіціями в даний час, і 2) я не впевнений в його оперативних здібностях щодо роботи Головнокомандувача та його здатності вимірювати сили не суто військових, а всієї країни та ворога».

Після смерті Пілсудського значно зросло значення генерала Едварда Ридз-Смігли в країні. Урядова преса зображувала його як продовжувача дій Юзефа Пілсудського. Навколо нього почав формуватися своєрідний культ. Сам генерал спочатку не мав суто політичних амбіцій. Однак після смерті Пілсудського ситуація змінилася. Деякі джерела пояснюють цей факт переважним впливом дружини Ридз-Смігли, Марти Залеської. Символом цього були плакати на вулицях, на яких на тлі Пілсудського постає портрет генерала. Крім того, його іменини (18 березня) відзначалися подібно до державного свята. У пресі з’явилися статті на його честь, в офісах і на поштах розвішувалися його портрети і плакати з гаслами, що підкреслювали вірність громадян генерал-ревізору.

Пісня на слова Адама Ковальського також була надзвичайно популярною (її вчили в деяких школах):

Вперед, солдати, стара віра, молоді дурні.

За Сміглим-Рідзом славу в бою пам’ятає

З усякої смути нас виведе.

Погруддя Е.Ридз-Смігли в школі Бережан

 10 листопада 1936 року президент Мосціцький призначив його генерал-лейтенантом і водночас маршалом Польщі та нагородив орденом Білого Орла. Відбулося освячення Маршальської булави.

9 березня 1937 року міська рада міста Козова та міські ради сільських гмін Бережан, Будилова, Бущі, Конюхів, Куржан, Потутор, Паловчів Малих, Нараєва Міста на урочистому засіданні ухвалили надати йому почесне громадянство Бжеського краю:

його великого сина (…) за його невтомну та жертовну працю на благо Батьківщини, запевнивши його в цілковитій відданості та прихильності до нього як до Провідника нації

ІІ-світова війна та Е. Ридз-Смігли

1 вересня 1939 року, після нападу на Польщу Третього Рейху, Президент Республіки Польща Ігнацій Мосціцький згідно зі ст. 13.2.d Квітневої конституції призначив його головнокомандуючим і наступником Президента Республіки Польща у разі вакантності посади до укладення миру. Невдалі дії на посаді головнокомандувача були однією з причин поразки польської армії. 7 вересня близько 2 годині ночі Ридз-Смігли залишив Варшаву, рушивши до Бреста (раніше туди була перенесена Ставка Головнокомандувача). Також 13 вересня Головнокомандувач отримав повідомлення про можливий перетин колючого дроту з радянського боку на кордоні з Польщею, що означало останні приготування до вторгнення із сторони СРСР. Однак він був проігнорований Ридз-Смігли.

17 вересня вранці Верховний Головнокомандувач отримав повідомлення про вступ Червоної Армії на територію Польської держави. Він видав загальну директиву, в якій наказав військам відійти в бік Угорщини та Румунії та уникати боїв з радянськими загарбниками.

18 вересня 1939 року маршал Едвард Ридз-Смігли перетнув кордон з Румунією, проїхавши автомобілем у Кутах через прикордонний міст через річку Черемош невдовзі після півночі. Там був інтернований. 14 жовтня під конвоєм поліції його доставили на залізничну станцію Кімполунг. Звідти його разом із кількома його найближчими соратниками перевезли до Південних Карпат, де він жив на віллі колишнього прем’єр-міністра Румунії Мірона Крісте в селі Драгославеле. 27 жовтня 1939 р. Е. Ридз-Смігли склав повноваження головнокомандувача та головного інспектора збройних сил.

Наприкінці листопада 1941 р. маршал тяжко захворів. Один із лікарів діагностував у нього ішемічну хворобу серця , інший – проблеми зі шлунком через підвищену кислотність. У хворого відсутній апетит, висока температура. Після тимчасового покращення здоров’я Едвард Ридз-Смігли помер у ніч з 1 на 2 грудня 1941 р. Причиною смерті став серцевий напад.

Отже, Е. Ридз-Смігли завдяки своїм неординарним військовим, політичним та організаційним здібностям зумів досягти фактично вершини політичного олімпу польської республіки, але не захистити її від німецьких та радянських окупантів. Також варто сказати, що уроджений бережанець і абсольвент (випускник) Бережанської гімназії Е. Ридз-Смігли мав чимало особистих зв’язків з українцями, але до національних прагнень українців у межах польської держави ставився неприхильно і до деякої міри відповідальний за протиукраїнську політику польського уряду в другій половині 1930-х pp.

Cамый младший студент с Тернопольского ВУЗа станет более известным

Студент из Тернопольского национального экономического университета Мирослав Корицкий станет более известным, потому что информацию о нем внесут на страницу Википедии. Это будет сделано в...

Майк Мазурки: история тернопольчанина, покорявшего Голливуд в ХХ веке

Ни для кого не секрет, что в прошлом веке, из-за некоторых сложных исторических событий в нашей стране, миллионы украинцев были вынуждены разъехаться по всему...
.,.,.,.