136 років тому в Тернополі пройшла Друга крайова етнографічна виставка. Вона залишила помітний слід у культурній, етнографічній та історичній спадщині краю, пише ternopilski.info.
Передумови створення та організація проведення крайової етнографічної виставки
Перший досвід експонування архітектурно-етнографічних комплексів на українських землях належав Тернопільщині. Влітку 1887 року, з нагоди приїзду ерцгерцога Рудольфа, спадкоємця австрійського престолу, в Тернополі прийняли рішення зустріти гостей на високому рівні. Ідея відкрити виставку належала графу Володимиру Дідушицькому. Вона виникла тоді, коли про приїзд наслідника престолу до Галичини стало відомо в окрузі.
З нагоди приїзду до Тернополя Рудольфа Габсбурга, було створено організаційний комітет, який займався усіма важливими питаннями щодо зустрічі австро-угорського престолонаслідника. Щоправда, українців, як і євреїв, туди не включили. Це викликало загальне обурення.
На проведених загальних зборах було вирішено створити власне український комітет. Його очолив громадсько-політичний діяч Галичини Олександр Барвінський та галицький земельний магнат Володислав Федорович. Були й інші комітети, зокрема, єврейський, але про їх діяльність достеменно невідомо.
Організація крайової етнографічної виставки не викликала схвалення у влади. І, хто знає, якби не зусилля Володислав Федоровича, то чи взагалі б ця виставка відбулася у Тернополі?
До приїзду ерцгерцога готувалися ретельно. Рудольф Габсбург прибув до Тернополя за 2 дні до виставки. На вокзалі його зустріли хористи з окружних сіл під керівництвом Йосипа Вітошинського. Подбали й про хороше освітлення вокзалу. Споруду освітлював величезний прожектор з димаря млина Галля.
Які експозиції були представлені на виставці?
Рудольф Габсбург став очікуваним гостем. Його планували зустріти з усіма почестями, здивувати, а також ознайомити з багатствами місцевих традицій, культурою та побутом. Саме це мала на своїй меті крайова етнографічна виставка.
Етнографічну крайову виставку розмістили на території Старого парку. Вона складалася з 5 основних розділів. Сюди увійшли: знаряддя і начиння, харчі й напої, одяг і взуття, предмети народних обрядів, звичаї та народне мистецтво. Деякі архітектурні експозиції за власні кошти придбав Володислав Федорович.
Вхід на виставку прикрасили декоративною тріумфальною аркою. Її спорудили ще за декілька днів до приїзду Габсбурга до Тернополя. Трохи далі гостей зустрічали різноманітні експозиції. Вони були “розкидані” на території усього парку, але найбільше їх знаходилося в Швейцарському павільйоні. Виставка супроводжувалася піснями та хороводами. Тоді чи не вся Східна Галичина взяла участь у такому масштабному дійстві. Це, зокрема: мешканці сіл Бережанщини, Теребовлянщини, Чортківщини та інших населених пунктів. Усього прибуло до сотні селян.
Українців у народному строю, що відвідали виставку в Тернополі, можна побачити на світлинах відомого фотографа Альфреда Сількевича. Долучитися до святкування його запросив Володислав Федорович. На виставці фотомайстер зробив близько 50 знімків, на яких зафіксував саме етнографічні типи одягу різних регіонів.
Пам’ятний альбом одягу Сількевича досі зберігається у Львові та Празі, але й в Інтернеті випадково можна натрапити на його роботи. У фонді Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігається 20 світлин з цієї самої виставки.
Гуцульську та подільську селянські хати, придбані на кошт Володислава Федоровича, успішно включили в архітектурну частину виставки. Також було представлено народні промисли, традиційну кухню та напої, зразки народного мистецтва й інші. Кожного дня на виставку надходили нові експонати та приєднувалося все більше учасників.
Про етнографічну крайову виставку було відомо не лише на Тернопільщині. Розмови про таку масштабну подію ще довго не вщухали з уст українців. Про неї писали в газетах, зокрема, Іван Франко зробив чудовий репортаж для “Львівського кур’єра”.